.jpg)
Розкажіть трохи про себе.
Я Наталя Левензон, цього року мені виповнилося 40. Моя сім'я — це чоловік і двоє дітей. Народилася в Чернівцях, в 17 років переїхала до Ізраїлю. Там вийшла заміж, народила дітей. В Ізраїлі прожила 13 років, а потім повернулася з сім'єю в Україну. Спочатку ми жили 6 років в Одесі, а тепер вже улаштувалися в Києві.
Хто у вашій родині був хранителем традицій? Чи продовжуєте ви зараз ці традиції?
У моїй родині берегинею традицій була бабуся, а тепер, напевно, вже чоловік. Мені подобаються наші традиції, тому досі цього дотримуюся і вчу дітей.
Яка страва для вас — це смак дитинства? Як і хто її готував?
У мене багато смаків родом з дитинства і дуже складно назвати один. Напевно, нехай це буде фарширована риба моєї бабусі. Адже вона пахла на цілий двір так, що всі сусіди збігалися.
Чи любите ви готувати? Якщо так, то які страви? Розкажіть про найпровальніший досвід готування.
Чи люблю я готувати? Звісно! Готую багато страв різних кухонь світу, включаючи грузинську. Знаю її досконало, мене навчила свекруха, вона родом з Грузії.
Найбільш провальний досвід — це торт, який я готувала на 8 Березня для мами. Все зробила добре, тільки забула гарненько перемазати коржі. Думала, що покласти ложку в центр і нанести крем на боки досить. Крему залишилося багато, але це мене чомусь не збентежило. Зрозуміла свою помилку тільки після того, як ми розрізали торт перед гостями, а він відкрився віялом :)
Чи є якесь свято, який ви любите відзначати вдома? Як до нього готуєтеся?
Свята ми любимо відзначати вдома. Наготувати багато смачного і посидіти з сім'єю — це вже свято і щосуботи ми так і робимо. Ну, а взагалі, для кожного свята своє особливе меню. На Новий рік, наприклад, олів'є і фарширована риба — це мастхев.
Розкажіть про найбільш незвичайні у вашому житті "посиденьки на кухні".
Всі посиденьки у нас веселі. Думаю, що в хорошій компанії вони не можуть бути однаковими. І кожна зустріч гарна по-своєму :)
.jpg)
Наталя правильно зауважила: на святах ми справді знаємося. Але все одно прагнемо досконалості і не зупиняємося в своєму розвитку ні на хвилину. Ну хіба що для того, щоб надихнутися наступним інтерв'ю з проекту «Історії теплих зустрічей». І знову за роботу :)
Я Наталя Левензон, цього року мені виповнилося 40. Моя сім'я — це чоловік і двоє дітей. Народилася в Чернівцях, в 17 років переїхала до Ізраїлю. Там вийшла заміж, народила дітей. В Ізраїлі прожила 13 років, а потім повернулася з сім'єю в Україну. Спочатку ми жили 6 років в Одесі, а тепер вже улаштувалися в Києві.
Хто у вашій родині був хранителем традицій? Чи продовжуєте ви зараз ці традиції?
У моїй родині берегинею традицій була бабуся, а тепер, напевно, вже чоловік. Мені подобаються наші традиції, тому досі цього дотримуюся і вчу дітей.
Яка страва для вас — це смак дитинства? Як і хто її готував?
У мене багато смаків родом з дитинства і дуже складно назвати один. Напевно, нехай це буде фарширована риба моєї бабусі. Адже вона пахла на цілий двір так, що всі сусіди збігалися.
Чи любите ви готувати? Якщо так, то які страви? Розкажіть про найпровальніший досвід готування.
Чи люблю я готувати? Звісно! Готую багато страв різних кухонь світу, включаючи грузинську. Знаю її досконало, мене навчила свекруха, вона родом з Грузії.
Найбільш провальний досвід — це торт, який я готувала на 8 Березня для мами. Все зробила добре, тільки забула гарненько перемазати коржі. Думала, що покласти ложку в центр і нанести крем на боки досить. Крему залишилося багато, але це мене чомусь не збентежило. Зрозуміла свою помилку тільки після того, як ми розрізали торт перед гостями, а він відкрився віялом :)
Чи є якесь свято, який ви любите відзначати вдома? Як до нього готуєтеся?
Свята ми любимо відзначати вдома. Наготувати багато смачного і посидіти з сім'єю — це вже свято і щосуботи ми так і робимо. Ну, а взагалі, для кожного свята своє особливе меню. На Новий рік, наприклад, олів'є і фарширована риба — це мастхев.
Розкажіть про найбільш незвичайні у вашому житті "посиденьки на кухні".
Всі посиденьки у нас веселі. Думаю, що в хорошій компанії вони не можуть бути однаковими. І кожна зустріч гарна по-своєму :)
Наталя правильно зауважила: на святах ми справді знаємося. Але все одно прагнемо досконалості і не зупиняємося в своєму розвитку ні на хвилину. Ну хіба що для того, щоб надихнутися наступним інтерв'ю з проекту «Історії теплих зустрічей». І знову за роботу :)
